Зміст
55 [п’ятдесят п’ять] |
Робота
|
|
55 [ਪਚਵੰਜਾ] |
||
ਕੰਮ
|
|
Хто Ви за професією?
|
ਤੂੰ ਕੀ ਕੰਮ ਕਰਦਾ / ਕਰਦੀ ਹੈਂ?
tū kī kama karadā/ karadī haiṁ?
|
||
|
Мій чоловік – лікар за професією.
|
ਮੇਰੇ ਪਤੀ ਡਾਕਟਰ ਹਨ।
Mērē patī ḍākaṭara hana.
|
||
|
Я працюю медсестрою на пів ставки.
|
ਮੈਂ ਅੱਧਾ ਦਿਨ ਨਰਸ ਦਾ ਕੰਮ ਕਰਦੀ ਹਾਂ।
Maiṁ adhā dina narasa dā kama karadī hāṁ.
| ||
|
Скоро ми будемо отримувати пенсію.
|
ਜਲਦੀ ਹੀ ਅਸੀਂ ਪੈਂਸ਼ਨ ਲਵਾਂਗੇ।
Jaladī hī asīṁ painśana lavāṅgē.
|
||
|
Але податки високі.
|
ਪਰ ਕਰ ਬਹੁਤ ਜ਼ਿਆਦਾ ਹੈ।
Para kara bahuta zi'ādā hai.
|
||
|
І медстрахування дороге.
|
ਅਤੇ ਬੀਮਾ ਬਹੁਤ ਜ਼ਿਆਦਾ ਹੈ।
Atē bīmā bahuta zi'ādā hai.
| ||
|
Ким ти хочеш колись стати?
|
ਤੂੰ ਕੀ ਬਣਨਾ ਚਾਹੁੰਦਾ / ਚਾਹੁੰਦੀ ਹੈਂ?
Tū kī baṇanā cāhudā/ cāhudī haiṁ?
|
||
|
Я хотів би стати інженером.
|
ਮੈਂ ਇੰਜੀਨੀਅਰ ਬਣਨਾ ਚਾਹੁੰਦਾ / ਚਾਹੁੰਦੀ ਹਾਂ।
Maiṁ ijīnī'ara baṇanā cāhudā/ cāhudī hāṁ.
|
||
|
Я хочу навчатися в університеті.
|
ਮੈਂ ਵਿਸ਼ਵ – ਵਿਦਿਆਲੇ ਵਿੱਚ ਪੜ੍ਹਨਾ ਚਾਹੁੰਦਾ / ਚਾਹੁੰਦੀ ਹਾਂ।
Maiṁ viśava – vidi'ālē vica paṛhanā cāhudā/ cāhudī hāṁ.
| ||
|
Я практикант.
|
ਮੈਂ ਇੱਕ ਸਿਖਿਆਰਥੀ ਹਾਂ।
Maiṁ ika sikhi'ārathī hāṁ.
|
||
|
Я заробляю небагато.
|
ਮੈਂ ਜ਼ਿਆਦਾ ਨਹੀਂ ਕਮਾਉਂਦਾ / ਕਮਾਉਂਦੀ ਹਾਂ।
Maiṁ zi'ādā nahīṁ kamā'undā/ kamā'undī hāṁ.
|
||
|
Я проходжу практику за кордоном.
|
ਮੈਂ ਵਿਦੇਸ਼ ਵਿੱਚ ਸਿਖਲਾਈ ਲੈ ਰਿਹਾ / ਰਹੀ ਹਾ।
Maiṁ vidēśa vica sikhalā'ī lai rihā/ rahī hā.
| ||
|
Це мій керівник.
|
ਉਹ ਮੇਰੇ ਸਾਹਿਬ ਹਨ।
Uha mērē sāhiba hana.
|
||
|
Я маю люб’язних колег.
|
ਮੇਰੇ ਸਹਿਕਰਮੀ ਚੰਗੇ ਹਨ।
Mērē sahikaramī cagē hana.
|
||
|
На обід ми завжди ходимо до їдальні.
|
ਦੁਪਹਿਰ ਨੂੰ ਅਸੀਂ ਹਮੇਸ਼ਾਂ ਭੋਜਨਾਲਿਆ ਜਾਂਦੇ ਹਾਂ।
Dupahira nū asīṁ hamēśāṁ bhōjanāli'ā jāndē hāṁ.
| ||
|
Я шукаю роботу.
|
ਮੈਂ ਨੌਕਰੀ ਲੱਭ ਰਿਹਾ / ਰਹੀ ਹਾਂ।
Maiṁ naukarī labha rihā/ rahī hāṁ.
|
||
|
Я вже рік безробітний / безробітна.
|
ਮੈਂ ਪਿਛਲੇ ਸਾਲ ਤੋਂ ਬੇਰੋਜ਼ਗਾਰ ਹਾਂ।
Maiṁ pichalē sāla tōṁ bērōzagāra hāṁ.
|
||
|
У цій країні є забагато безробітних.
|
ਇਸ ਦੇਸ਼ ਵਿੱਚ ਬਹੁਤ ਜ਼ਿਆਦਾ ਬੇਰੋਜ਼ਗਾਰ ਲੋਕ ਹਨ।
Isa dēśa vica bahuta zi'ādā bērōzagāra lōka hana.
| ||
Пам’ять потребує мовиПро свій перший день у школі згадує більшість людей. Однак що було до того, вони вже не знають. Про перші роки нашого життя ми майже не маємо спогадів. Але чому це так? Чому ми не пам’ятаємо те, що ми пережили немовлятами. Причина в нашому розвитку. Мова і пам’ять розвиваються майже одночасно. І щоб мати змогу дещо пригадати, людина потребує мови. Це означає, для того, що вона переживає, вона повинна вже мати слова. Науковці проводили з дітьми різні тести. При цьому вони зробили цікаве відкриття. Ледь діти навчаються говорити, вони забувають все те, що було до того. Таким чином, початок мови є початком спогадів. За перші три роки свого життя діти дуже багато вивчають. Щодня вони переживають нові речі. Також в цьому віці вони накопичують багато важливого досвіду. Однак все це втрачається. Психологи називають цей феномен дитячою амнезією. Залишаються лише речі, які діти можуть назвати. Особисті переживання зберігає автобіографічна пам’ять. Вона діє як щоденник. В ньому зберігається все те, що важливо для нашого життя. Так автобіографічна пам’ять формує також нашу ідентичність. Але її розвиток залежить від вивчення рідної мови. І нашу пам’ять ми можемо активізувати лише за допомогою нашої мови. Речі, які ми пережили, коли були немовлятами, звісно не зникають повністю. Вони збережені десь у нашому мозку. Але ми більше не можемо їх викликати… – дійсно жаль, чи не так? |
Downloads are FREE for private use, public schools and for non-commercial purposes only! LICENCE AGREEMENT. Please report any mistakes or incorrect translations here. Imprint - Impressum © Copyright 2007 - 2020 Goethe Verlag Starnberg and licensors. All rights reserved. Contact book2 українська - панджабі для початківців
|