українська » латиська | 71 [сімдесят один] | Щось хотіти

71 [septiņdesmit viens] kaut ko gribēt

Що ви хочете?	Ko jūs gribat?
Хочете грати у футбол?	Vai jūs gribat spēlēt futbolu?
Чи хочете ви відвідати друзів?	Vai jūs gribat apciemot draugus?
Хотіти	gribēt
Я не хочу прийти пізно.	Es negribu atnākt vēlu.
Я не хочу туди йти.	Es negribu turp iet.
Я хочу йти додому.	Es gribu iet mājās.
Я хочу залишитися вдома.	Es gribu palikt mājās.
Я хочу бути сам / сама.	Es gribu būt viena.
Чи хочеш ти залишитися тут?	Vai tu gribi palikt šeit?
Хочеш тут їсти?	Vai tu gribi šeit ēst?
Хочеш тут спати?	Vai tu gribi šeit gulēt?
Хочете від’їжджати завтра?	Vai Jūs gribat aizbraukt rīt?
Чи хочете Ви залишитися до завтра?	Vai Jūs gribat palikt līdz rītdienai?
Чи хочете Ви заплатити тільки завтра?	Vai Jūs gribat samaksāt rēķinu tikai rīt?
Чи хочете ви на дискотеку?	Vai jūs gribat iet uz diskotēku?
Чи хочете ви у кіно?	Vai jūs gribat iet uz kino?
Чи хочете ви у кафе?	Vai jūs gribat iet uz kafejnīcu?

Як мозок вчить нові слова

Коли ми вчимо слова, наш мозок зберігає новий зміст. Але навчання функціонує лише завдяки постійному повторюванню. Наскільки добре наш мозок зберігає слова, залежить від багатьох факторів. Але найважливішим є те, що ми регулярно повторюємо слова. Лише слова, які ми часто читаємо або пишемо, запам’ятовуються. Можна сказати, ці слова архівуються як зображення. Цей принцип навчання справедливий також для мавп. Мавпи можуть навчатися «читати» слова, коли вони їх досить часто бачать. Хоча вони не розуміють слів, вони їх розпізнають за формою. Щоб вільно говорити мовою ми потребуємо багато слів. Для цього слова повинні бути добре організовані. Адже наша пам’ять функціонує як архів. Щоб швидко знайти слово, необхідно знати, де його слід шукати. Тому краще вчити слова в певному контексті. Так наша пам’ять може завжди відкривати правильну папку. Але навіть те, що ми добре вивчили, ми можемо знов забути. Тоді знання переходить з активної форми у пасивну. Завдяки забуванню ми звільняємося від знання, яке нам не потрібно. Так наш мозок створює місце для нових і важливих справ. Тому важливо, щоб ми регулярно активували наші знання. Що збережено у пасиві – втрачено не назавжди. Коли ми бачимо забуті слова, ми знов згадуємо їх. Що один раз було вивчено, за другим разом вивчається швидше. Хто хоче розширити свій словник, повинен також розширити свої хобі. Адже кожен з нас має певні інтереси. Тому ми займаємося зазвичай завжди одними й тими ж справами. Але мова складається з багатьох різних семантичних полів. Хто цікавиться політикою, повинен також читати спортивні газети!