українська » датська | 71 [сімдесят один] | Щось хотіти

71 [enoghalvfjerds] ville noget

Що ви хочете?	Hvad vil I?
Хочете грати у футбол?	Vil I spille fodbold?
Чи хочете ви відвідати друзів?	Vil I besøge venner?
Хотіти	ville
Я не хочу прийти пізно.	Jeg vil ikke komme for sent.
Я не хочу туди йти.	Jeg vil ikke gå derhen.
Я хочу йти додому.	Jeg vil gå hjem.
Я хочу залишитися вдома.	Jeg vil blive hjemme.
Я хочу бути сам / сама.	Jeg vil være alene.
Чи хочеш ти залишитися тут?	Vil du blive her?
Хочеш тут їсти?	Vil du spise her?
Хочеш тут спати?	Vil du sove her?
Хочете від’їжджати завтра?	Vil du tage af sted i morgen?
Чи хочете Ви залишитися до завтра?	Vil du blive til i morgen?
Чи хочете Ви заплатити тільки завтра?	Vil du først betale regningen i morgen?
Чи хочете ви на дискотеку?	Vil I på diskotek?
Чи хочете ви у кіно?	Vil I i biografen?
Чи хочете ви у кафе?	Vil I på café?

Як мозок вчить нові слова

Коли ми вчимо слова, наш мозок зберігає новий зміст. Але навчання функціонує лише завдяки постійному повторюванню. Наскільки добре наш мозок зберігає слова, залежить від багатьох факторів. Але найважливішим є те, що ми регулярно повторюємо слова. Лише слова, які ми часто читаємо або пишемо, запам’ятовуються. Можна сказати, ці слова архівуються як зображення. Цей принцип навчання справедливий також для мавп. Мавпи можуть навчатися «читати» слова, коли вони їх досить часто бачать. Хоча вони не розуміють слів, вони їх розпізнають за формою. Щоб вільно говорити мовою ми потребуємо багато слів. Для цього слова повинні бути добре організовані. Адже наша пам’ять функціонує як архів. Щоб швидко знайти слово, необхідно знати, де його слід шукати. Тому краще вчити слова в певному контексті. Так наша пам’ять може завжди відкривати правильну папку. Але навіть те, що ми добре вивчили, ми можемо знов забути. Тоді знання переходить з активної форми у пасивну. Завдяки забуванню ми звільняємося від знання, яке нам не потрібно. Так наш мозок створює місце для нових і важливих справ. Тому важливо, щоб ми регулярно активували наші знання. Що збережено у пасиві – втрачено не назавжди. Коли ми бачимо забуті слова, ми знов згадуємо їх. Що один раз було вивчено, за другим разом вивчається швидше. Хто хоче розширити свій словник, повинен також розширити свої хобі. Адже кожен з нас має певні інтереси. Тому ми займаємося зазвичай завжди одними й тими ж справами. Але мова складається з багатьох різних семантичних полів. Хто цікавиться політикою, повинен також читати спортивні газети!