українська » хорватська | 71 [сімдесят один] | Щось хотіти

71 [sedamdeset i jedan] nešto htjeti

Що ви хочете?	Što želite?
Хочете грати у футбол?	Hoćete li igrati nogomet?
Чи хочете ви відвідати друзів?	Hoćete li posjetiti prijatelje?
Хотіти	htjeti
Я не хочу прийти пізно.	Ne želim zakasniti.
Я не хочу туди йти.	Ne želim ići tamo.
Я хочу йти додому.	Hoću ići kući.
Я хочу залишитися вдома.	Hoću ostati kod kuće.
Я хочу бути сам / сама.	Hoću biti sam / sama.
Чи хочеш ти залишитися тут?	Hoćeš li ovdje ostati?
Хочеш тут їсти?	Hoćeš li ovdje jesti?
Хочеш тут спати?	Hoćeš li ovdje spavati?
Хочете від’їжджати завтра?	Hoćete li sutra otputovati?
Чи хочете Ви залишитися до завтра?	Hoćete li ostati do sutra?
Чи хочете Ви заплатити тільки завтра?	Hoćete li račun platiti tek sutra?
Чи хочете ви на дискотеку?	Hoćete li u disko?
Чи хочете ви у кіно?	Hoćete li u kino?
Чи хочете ви у кафе?	Hoćete li u kafić?

Як мозок вчить нові слова

Коли ми вчимо слова, наш мозок зберігає новий зміст. Але навчання функціонує лише завдяки постійному повторюванню. Наскільки добре наш мозок зберігає слова, залежить від багатьох факторів. Але найважливішим є те, що ми регулярно повторюємо слова. Лише слова, які ми часто читаємо або пишемо, запам’ятовуються. Можна сказати, ці слова архівуються як зображення. Цей принцип навчання справедливий також для мавп. Мавпи можуть навчатися «читати» слова, коли вони їх досить часто бачать. Хоча вони не розуміють слів, вони їх розпізнають за формою. Щоб вільно говорити мовою ми потребуємо багато слів. Для цього слова повинні бути добре організовані. Адже наша пам’ять функціонує як архів. Щоб швидко знайти слово, необхідно знати, де його слід шукати. Тому краще вчити слова в певному контексті. Так наша пам’ять може завжди відкривати правильну папку. Але навіть те, що ми добре вивчили, ми можемо знов забути. Тоді знання переходить з активної форми у пасивну. Завдяки забуванню ми звільняємося від знання, яке нам не потрібно. Так наш мозок створює місце для нових і важливих справ. Тому важливо, щоб ми регулярно активували наші знання. Що збережено у пасиві – втрачено не назавжди. Коли ми бачимо забуті слова, ми знов згадуємо їх. Що один раз було вивчено, за другим разом вивчається швидше. Хто хоче розширити свій словник, повинен також розширити свої хобі. Адже кожен з нас має певні інтереси. Тому ми займаємося зазвичай завжди одними й тими ж справами. Але мова складається з багатьох різних семантичних полів. Хто цікавиться політикою, повинен також читати спортивні газети!