українська » чеська | 53 [п’ятдесят три] | Магазини

53 [padesát tři] Obchody

Ми шукаємо спортивний магазин.	Hledáme obchod se sportovními potřebami.
Ми шукаємо м’ясний магазин.	Hledáme masnu / řeznictví.
Ми шукаємо аптеку.	Hledáme lékárnu.
Ми хотіли б купити футбольний м’яч.	Chceme totiž koupit fotbalový míč.
Ми хотіли б купити салямі.	Chceme totiž koupit salám.
Ми хотіли б купити ліки.	Chceme totiž koupit léky.
Ми шукаємо спортивний магазин, щоб купити футбольний м’яч.	Hledáme obchod se sportovními potřebami, protože chceme koupit fotbalový míč.
Ми шукаємо м’ясний магазин, щоб купити салямі.	Hledáme řeznictví, protože chceme koupit salám.
Ми шукаємо аптеку, щоб купити ліки.	Hledáme lékárnu, protože chceme koupit léky.
Я шукаю ювелірний магазин.	Hledám klenotnictví.
Я шукаю фотомагазин.	Hledám foto-potřeby.
Я шукаю кондитерську.	Hledám cukrárnu.
Я маю намір купити перстень.	Chci totiž koupit prsten.
Я маю намір купити плівку.	Chci totiž koupit film.
Я маю намір купити торт.	Chci totiž koupit dort.
Я шукаю ювелірний магазин, щоб купити перстень.	Hledám klenotnictví, protože chci koupit prsten.
Я шукаю фотомагазин, щоб купити плівку.	Hledám foto-potřeby, protože chci koupit film.
Я шукаю кондитерську, щоб купити торт.	Hledám cukrárnu, protože chci koupit dort.

Пам’ять потребує мови

Про свій перший день у школі згадує більшість людей. Однак що було до того, вони вже не знають. Про перші роки нашого життя ми майже не маємо спогадів. Але чому це так? Чому ми не пам’ятаємо те, що ми пережили немовлятами. Причина в нашому розвитку. Мова і пам’ять розвиваються майже одночасно. І щоб мати змогу дещо пригадати, людина потребує мови. Це означає, для того, що вона переживає, вона повинна вже мати слова. Науковці проводили з дітьми різні тести. При цьому вони зробили цікаве відкриття. Ледь діти навчаються говорити, вони забувають все те, що було до того. Таким чином, початок мови є початком спогадів. За перші три роки свого життя діти дуже багато вивчають. Щодня вони переживають нові речі. Також в цьому віці вони накопичують багато важливого досвіду. Однак все це втрачається. Психологи називають цей феномен дитячою амнезією. Залишаються лише речі, які діти можуть назвати. Особисті переживання зберігає автобіографічна пам’ять. Вона діє як щоденник. В ньому зберігається все те, що важливо для нашого життя. Так автобіографічна пам’ять формує також нашу ідентичність. Але її розвиток залежить від вивчення рідної мови. І нашу пам’ять ми можемо активізувати лише за допомогою нашої мови. Речі, які ми пережили, коли були немовлятами, звісно не зникають повністю. Вони збережені десь у нашому мозку. Але ми більше не можемо їх викликати… – дійсно жаль, чи не так?