Мови і прислів’я

В кожній мові є прислів’я. Отже прислів’я є важливою складовою частиною національної ідентичності. У прислів’ях відображаються цінності та норми країни. Їх форми повсюдно відомі та усталені, тобто є незмінними. Прислів’я завжди короткі і виразні. В них часто використовуються метафори. Багато прислів’їв мають поетичну структуру. Більшість прислів’їв дають нам поради та правила поведінки. Але деякі прислів’я також явно критикують. Дуже часто прислів’я використовують стереотипи. Таким чином, мова йде про дещо типове для інших країн та народів. Прислів’я мають довгу традицію. Вже Аристотель високо цінував їх як короткі філософські вислови. В риториці та літературі вони виступають важливими стилістичними засобами. Їх особливість полягає в тім, що вони завжди залишаються актуальними. В лінгвістиці ними займається окрема дисципліна. Багато прислів’їв існує у багатьох мовах. При цьому вони можуть бути лексично схожими. Тоді люди різних мов використовують однакові слова. Гавкучий собака не кусає, Bellende Hunde beißen nicht, Perro que ladra no muerde. (UA-DE-ES) Інші прислів’я однакові семантично. Це означає, один і той же зміст передається іншими словами. Називати речі своїми іменами. Appeler un chat un chat, Dire pane al pane e vino al vino. (UA-FR-IT) Так прислів’я допомагають нам розуміти інші народи та культури. Найцікавішими є всесвітньо відомі прислів’я. В них йдеться про «великі» теми людського життя. Тобто ці прислів’я стосуються універсального досвіду. Вони показують: ми всі однакові – байдуже, якою мовою ми розмовляємо!